І все не те, стурбовано рушає край прірви надвечіря,Ми сидемо за вікнами співає потяг стареньку пісню.Він не згубився між туману,як ми згубилися колись.У нього шлях прокладений руками моїх дідів.Вони все знали і ішли на поклик серця,І гинули прийнявшикаяття.А ми самотні блукаєм між туману,Без права виходу у сонячне жіття.Бо хворі ми. Ціна душі - монета,А мрія доларір мільйон.Ми живемо в надуманих наметах,Хоча давно відомо, що все сон.І все не те,  лиш німота сувораМи ніби є, а чи немає нас?Де наша суть і казка кольорова,Минулось все навіки в одночас...