кожен ранок, коли сходить сонце туман приходить побачитися з своїм гарячим другом, затоплює всю долину, затоплює дерева так, що видно тільки верхівки. і так і манить розправити руки і пірнути в своє бліде і вологе...
Вспоминаю рассказ одного чела, который встретил зимой на заснеженной дорожке в парке не сильно трезвого бегущего мужика, волочащего за собой санки на верёвочке и приговаривающего: " Ничего, Серёжа, скоро мы будем дома".
